Suchergebnisse

Summary. The purpose of the article is to introduce the instructive documents of the Soviet repressive-punitive bodies about the organization, forms and methods of the struggle against the Ukrainian liberation movement in the western regions of Ukraine. The methodology of the study is based on the principles of historicism, systematism, scientificity, verification, authoritative objectivity, moderate narrative constructivism, as well as the use of general scientific (analysis, synthesis, generalization) and special historical (historical-genetic, historical-typological, historical-systemic) methods. The scientific novelty is that the unknown instructive documents about the organization of the fight of repressive and punitive bodies were introduced for the first time – a decree of the troops of Lviv Military District (January 13, 1945) on comprehensive assistance to the Soviet party organs, PCIA and PCSS structures in the struggle against OUN and URA and the instructions of the Deputy People's Commissar of the USSR, Lieutenant General Strokach, submitted at the meeting of the commanders of units of 82 cd (November 25, 1945). Conclusions. Thus, the repressive-punitive system in the struggle against the liberation movement on the Western Ukrainian lands used a number of forms and methods that were «honed» during the struggle. Accordingly, they were marked by efficiency and caused considerable losses to the nationalists. The hopes of the Soviet administration for the swift and complete destruction of the liberation movement were not justified since it had the support of the population and, in its turn, chose the optimal model of functioning in the relevant period. That is why the repressive and punitive apparatus changed its tasks while fighting against Ukrainian nationalists. However, throughout the whole period of the struggle the main focus was on the forceful resolution of the conflict. Thus, if large-scale operations were carried out at the initial stage of the struggle, then in late 1946 – early 1947, security forces conducted operations with small maneuvering units against specific insurgent units or individual figures of the underground (district, supradistrict and regional (provides) branches of the OUN), dislocation of which was noticed by agenda. These changes allowed the Soviet security forces, operating in small groups, with accurate agency data to cover a larger territory and eliminate the remaining nationalists. Recently, we have found two documents that expand the scope of the struggle of the Soviet system with the Ukrainian liberation movement, and are at odds with the official picture presented in official Soviet propaganda. It should be noted that the published documents are an important source for a comprehensive study of the repressive policies of the Soviet administration in the Western Ukrainian region in general, and the confrontation with the Ukrainian liberation movement in particular. ; Анотація. Мета статті – ввести до наукового обігу інструктивні документи радянських репресивно-каральних органів про організацію та форми і методи проведення боротьби із українським визвольним рухом у західноукраїнських областях України. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об'єктивності, поміркованого наративного конструктивізму, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше вводяться до наукового обігу невідомі інструктивні документи про організацію боротьби репресивно-каральних органів – наказ військам Львівського воєнного округу (13 січня 1945 р.) про різнобічну допомогу радянським партійним органам, структурам НКВС і НКДБ органам у боротьбі із ОУН і УПА та вказівки заступника народного комісара внутрішніх справ УРСР генерал-лейтенанта Строкача, подані на нараді командирів частин 82 сд (25 листопад 1945 р.). Висновки. Отже, репресивно-каральна система у боротьбі з визвольним рухом на західноукраїнських землях користувалася низкою форм і методів, які під час боротьби «відточувалися». Відповідно вони відзначалися ефективністю та завдавали націоналістам відчутних втрат. Сподівання радянської адміністрації на швидке та повне знищення визвольного руху не виправдалися, оскільки він користувався підтримкою населення та, зі свого боку, обирав оптимальну модель функціонування у відповідний період. Саме тому репресивно-каральний апарат під час боротьби з українськими націоналістами змінював власні завдання. Хоча впродовж усього періоду боротьби основна ставка робилася на силове врегулювання конфлікту. Так, якщо на початковому етапі боротьби застосовувалися широкомасштабні операції, то уже наприкінці 1946 – початку 1947 р. силовики проводили операції невеликими маневреними відділами супроти конкретних повстанських підрозділів чи окремих діячів підпілля (районних, надрайонних, окружних і крайового проводів ОУН), дислокацію яких виявила агентура. Ці зміни давали радянським силовикам можливість, діючи малими групами, за наявності точних агентурних даних, охоплювати більшу територію і ліквідовувати націоналістів, які залишилися. Нещодавно нами були віднайдені два документи, які розширюють уявлення про масштаби боротьби радянської системи із українським визвольним рухом, суттєво розходяться із офіційною картиною, поданою в офіційній радянській пропаганді. Відзначимо, що публіковані документи є важливим джерелом до комплексного дослідження репресивної політики радянської адміністрації у західноукраїнському регіоні загалом та протистоянні із українським визвольним рухом зокрема.

Summary. The purpose of the article is to introduce the instructive documents of the Soviet repressive-punitive bodies about the organization, forms and methods of the struggle against the Ukrainian liberation movement in the western regions of Ukraine. The methodology of the study is based on the principles of historicism, systematism, scientificity, verification, authoritative objectivity, moderate narrative constructivism, as well as the use of general scientific (analysis, synthesis, generalization) and special historical (historical-genetic, historical-typological, historical-systemic) methods. The scientific novelty is that the unknown instructive documents about the organization of the fight of repressive and punitive bodies were introduced for the first time – a decree of the troops of Lviv Military District (January 13, 1945) on comprehensive assistance to the Soviet party organs, PCIA and PCSS structures in the struggle against OUN and URA and the instructions of the Deputy People's Commissar of the USSR, Lieutenant General Strokach, submitted at the meeting of the commanders of units of 82 cd (November 25, 1945). Conclusions. Thus, the repressive-punitive system in the struggle against the liberation movement on the Western Ukrainian lands used a number of forms and methods that were «honed» during the struggle. Accordingly, they were marked by efficiency and caused considerable losses to the nationalists. The hopes of the Soviet administration for the swift and complete destruction of the liberation movement were not justified since it had the support of the population and, in its turn, chose the optimal model of functioning in the relevant period. That is why the repressive and punitive apparatus changed its tasks while fighting against Ukrainian nationalists. However, throughout the whole period of the struggle the main focus was on the forceful resolution of the conflict. Thus, if large-scale operations were carried out at the initial stage of the struggle, then in late 1946 – early 1947, security forces conducted operations with small maneuvering units against specific insurgent units or individual figures of the underground (district, supradistrict and regional (provides) branches of the OUN), dislocation of which was noticed by agenda. These changes allowed the Soviet security forces, operating in small groups, with accurate agency data to cover a larger territory and eliminate the remaining nationalists. Recently, we have found two documents that expand the scope of the struggle of the Soviet system with the Ukrainian liberation movement, and are at odds with the official picture presented in official Soviet propaganda. It should be noted that the published documents are an important source for a comprehensive study of the repressive policies of the Soviet administration in the Western Ukrainian region in general, and the confrontation with the Ukrainian liberation movement in particular. ; Анотація. Мета статті – ввести до наукового обігу інструктивні документи радянських репресивно-каральних органів про організацію та форми і методи проведення боротьби із українським визвольним рухом у західноукраїнських областях України. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об'єктивності, поміркованого наративного конструктивізму, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше вводяться до наукового обігу невідомі інструктивні документи про організацію боротьби репресивно-каральних органів – наказ військам Львівського воєнного округу (13 січня 1945 р.) про різнобічну допомогу радянським партійним органам, структурам НКВС і НКДБ органам у боротьбі із ОУН і УПА та вказівки заступника народного комісара внутрішніх справ УРСР генерал-лейтенанта Строкача, подані на нараді командирів частин 82 сд (25 листопад 1945 р.). Висновки. Отже, репресивно-каральна система у боротьбі з визвольним рухом на західноукраїнських землях користувалася низкою форм і методів, які під час боротьби «відточувалися». Відповідно вони відзначалися ефективністю та завдавали націоналістам відчутних втрат. Сподівання радянської адміністрації на швидке та повне знищення визвольного руху не виправдалися, оскільки він користувався підтримкою населення та, зі свого боку, обирав оптимальну модель функціонування у відповідний період. Саме тому репресивно-каральний апарат під час боротьби з українськими націоналістами змінював власні завдання. Хоча впродовж усього періоду боротьби основна ставка робилася на силове врегулювання конфлікту. Так, якщо на початковому етапі боротьби застосовувалися широкомасштабні операції, то уже наприкінці 1946 – початку 1947 р. силовики проводили операції невеликими маневреними відділами супроти конкретних повстанських підрозділів чи окремих діячів підпілля (районних, надрайонних, окружних і крайового проводів ОУН), дислокацію яких виявила агентура. Ці зміни давали радянським силовикам можливість, діючи малими групами, за наявності точних агентурних даних, охоплювати більшу територію і ліквідовувати націоналістів, які залишилися. Нещодавно нами були віднайдені два документи, які розширюють уявлення про масштаби боротьби радянської системи із українським визвольним рухом, суттєво розходяться із офіційною картиною, поданою в офіційній радянській пропаганді. Відзначимо, що публіковані документи є важливим джерелом до комплексного дослідження репресивної політики радянської адміністрації у західноукраїнському регіоні загалом та протистоянні із українським визвольним рухом зокрема.

У публікації подаємо невідомі документи, які характеризують протистояння українського визвольного руху та радянської репресивно-каральної системи під час виборів до ВР СРСР (1946 р.). Загалом наводимо шість документів: у перших двох наказами закріплюються прибулі військові підрозділі за конкретними підпільними боївками, третім, четвертим та п'ятим розподіляються прибулі частини на конкретними адміністративно-територіальними одиницями, шостий документ показує пропагандистську та бойову активність українських націоналістів. Публіковані документи наводять відсоткові цифри (хоч на нашу думку завищені) участі населення у виборах. При цьому бачимо, що вони відрізняються від партійних «підрахунків» (із результатом у 99,9%). Саме останній проливає світло на проблему фальсифікацій результатів голосування та підтверджує, що навіть застосування примусу та більш жорстких репресивних заходів не дали владі бажаного результату і чиновники змушені були вдаватися до масових фальсифікацій.У передвиборчий і післявиборчий процес здійснюючи масштабні перевлаштування західноукраїнського суспільства на радянський зразок прибула адміністрація для залякування місцевого населення і самих підпільників використовувала відкриті судові процеси та прилюдне виконання смертних вироків, виселення, використання численних військових підрозділів, найрізноманітніших спецзасобів (біологічні, хімічні, технічні і бактеріологічні) і т.д. Вибори супроводжувала не лише боротьба з визвольним рухом, але й відповідне ідеологічне виховання західноукраїнського населення. Наслідками проведених «найдемократичніших» виборів була тотальна фальсифікація волевиявлення населення. Виборча кампанія була добре спланованою військово-політичною акцією, покликаною, разом з іншими соціалістичними нововведеннями, здійснити прискорену радянізацію західноукраїнських земель. Невід'ємною частиною цих кампаній була боротьба з українським визвольним рухом, не знищивши який, режим не міг розраховувати на перемогу. ; In the publications the unknown documents are represented, which characterize the oppositions of the Ukrainian liberation movement and the Soviet repressive system during the elections into the SC of the USSR in 1946. Eventually, six unknown documents are presented: in the first two the arrived military units were given the orders to get fixed to the concrete underground combat departments, the third, fourth, and fifth distribute the arrived military units among the concrete administrative and territorial areas, and the sixth document shows the propaganda and fighting activity of Ukrainian nationalists. The specified documents present percentage figures (although, probably, overestimated) of the participation of the population in the elections. More to that, these figures differ from the party «calculations» (with the result of 99.9 %).

In the publications the unknown documents are represented, which characterize the oppositions of the Ukrainian liberation movement and the Soviet repressive system during the elections into the SC of the USSR in 1946. Eventually, six unknown documents are presented: in the first two the arrived military units were given the orders to get fixed to the concrete underground combat departments, the third, fourth, and fifth distribute the arrived military units among the concrete administrative and territorial areas, and the sixth document shows the propaganda and fighting activity of Ukrainian nationalists. The specified documents present percentage figures (although, probably, overestimated) of the participation of the population in the elections. More to that, these figures differ from the party «calculations» (with the result of 99.9 %). ; У публікації подаємо невідомі документи, які характеризують протистояння українського визвольного руху та радянської репресивно-каральної системи під час виборів до ВР СРСР (1946 р.). Загалом наводимо шість документів: у перших двох наказами закріплюються прибулі військові підрозділі за конкретними підпільними боївками, третім, четвертим та п'ятим розподіляються прибулі частини на конкретними адміністративно-територіальними одиницями, шостий документ показує пропагандистську та бойову активність українських націоналістів. Публіковані документи наводять відсоткові цифри (хоч на нашу думку завищені) участі населення у виборах. При цьому бачимо, що вони відрізняються від партійних «підрахунків» (із результатом у 99,9%). Саме останній проливає світло на проблему фальсифікацій результатів голосування та підтверджує, що навіть застосування примусу та більш жорстких репресивних заходів не дали владі бажаного результату і чиновники змушені були вдаватися до масових фальсифікацій.У передвиборчий і післявиборчий процес здійснюючи масштабні перевлаштування західноукраїнського суспільства на радянський зразок прибула адміністрація для залякування місцевого населення і самих підпільників використовувала відкриті судові процеси та прилюдне виконання смертних вироків, виселення, використання численних військових підрозділів, найрізноманітніших спецзасобів (біологічні, хімічні, технічні і бактеріологічні) і т.д. Вибори супроводжувала не лише боротьба з визвольним рухом, але й відповідне ідеологічне виховання західноукраїнського населення. Наслідками проведених «найдемократичніших» виборів була тотальна фальсифікація волевиявлення населення. Виборча кампанія була добре спланованою військово-політичною акцією, покликаною, разом з іншими соціалістичними нововведеннями, здійснити прискорену радянізацію західноукраїнських земель. Невід'ємною частиною цих кампаній була боротьба з українським визвольним рухом, не знищивши який, режим не міг розраховувати на перемогу.

In the articles an excerpt from an intelligence-operative agency case of the struggle of Soviet repressive-punitive administration against Ukrainian, Polish, and Jewish both illegal and legal organisations has been analysed. The published document provides the chance to disclose the features of establishment of the Soviet administration in Drohobych and to trace the extent of the local repressive policy towards the political, public, cultural, and religious organisations. The document is kept in the Security service of Ukraine's branch state archive, more particularly, in Fund 71 (The Acts of transfer of archival documentary materials of UCSS (Ukrainian Committee of State Security) in Lviv region into archive (1939 – 1991). ; У статті проаналізовано витяг із агентурно-оперативної справи про боротьбу радянської репресивно-каральної адміністрації із українськими, польськими, єврейськими нелегальними і легальними організаціями. Публікований документ дає змогу розкрити особливості становлення радянської адміністрації у м. Дрогобич, простежуються масштаби репресивної політики щодо політичних, громадських, культурних, релігійних організацій. Документ зберігається у Галузевому державному архіві Служби безпеки України, зокрема у фонді 71 (Акти передачі архівних документальних матеріалів УКДБ у Львівській області в архів (1939 – 1991 рр.).

In the articles an excerpt from an intelligence-operative agency case of the struggle of Soviet repressive-punitive administration against Ukrainian, Polish, and Jewish both illegal and legal organisations has been analysed. The published document provides the chance to disclose the features of establishment of the Soviet administration in Drohobych and to trace the extent of the local repressive policy towards the political, public, cultural, and religious organisations. The document is kept in the Security service of Ukraine's branch state archive, more particularly, in Fund 71 (The Acts of transfer of archival documentary materials of UCSS (Ukrainian Committee of State Security) in Lviv region into archive (1939 – 1991). ; У статті проаналізовано витяг із агентурно-оперативної справи про боротьбу радянської репресивно-каральної адміністрації із українськими, польськими, єврейськими нелегальними і легальними організаціями. Публікований документ дає змогу розкрити особливості становлення радянської адміністрації у м. Дрогобич, простежуються масштаби репресивної політики щодо політичних, громадських, культурних, релігійних організацій. Документ зберігається у Галузевому державному архіві Служби безпеки України, зокрема у фонді 71 (Акти передачі архівних документальних матеріалів УКДБ у Львівській області в архів (1939 – 1991 рр.).

Along with operations conducted by the military and extraordinary committee members aimed to do away with the OUN, the state punitive organs began the work of intelligence agents directed to create of an information agents apparatus, as well as to form special fighting groups. Special agents fulfilled also other functions, disrupting the unity of the nationalist organizations from inside was among them. It is noteworthy, that it was that method of fighting agents which was used most frequently.In order to increase ability to work the punitive organs conducted special training of intelligence agents, whose principal task was to supply qualified cadres. The Soviet repressive-punitive system used to enact various categories of agents depending on their functional duties (agent-fighter, external agent, internal agent, twin agent, agent-signaller, route agent, agent-propagandist, agent-raider, informer, agent «empowered to act for somebody», etc.Capable for work and valuable agents were acquired by means of secret capture of the OUN members during operations and local recruiting. Besides, agents were enlisted from-among members of former clandestine groups and orderlies of the OUN with legal residence, who worked at factories and other industrial establishments. The recruiting process took a long time and consisted of several stages. The strength of Soviet secret service was considerable. Against every OUN's unit (whether sectional, district, supra-district, regional, or areal) and every UPA department the intelligence cooked up charges, and later, after the necessary persons were liquidated, the cases were closed lest new or renewed units were found out for what reason new cases were opened (predominantly, under corresponding other titles). However, the expectations of the Soviet power for quick and complete destruction of the liberation movement failed. Therefore, agent work became distributed in all possible forms. As a rule, in the complex of anti-nationalistic operations to agent training the central place was dedicated. It is remarkable, that the aforementioned fighting means proved very – or even very much – effective. ; В статье на основе неизвестных и малоизвестных документов раскрывается один из методов борьбы советских репрессивно-карательных органов против украинского освободительного движения – использование агентурно-информационной сети. Установлены основные принципы привлечения включения в агентуры. Выявлено, что их главными задачами стали не только физическое уничтожение или захват подпольщиков и повстанцы, их линий связи, корреспонденции, укрытий, но и дискредитация целого движения в глазах местного населения. Впервые приводятся количественные показатели агентурно-информативного аппарата. ; У статті на основі невідомих і маловідомих документів розкривається один із методів боротьби радянських репресивно-каральних органів проти українського визвольного руху – використання агентурно-інформаційної мережі. Встановлені основні принципи залучення включення до агентури. Виявлено, що їхніми головними завданнями стали не лише фізичне знищення чи захоплення підпільників і повстанці, їхніх ліній зв'язку, кореспонденції, криївок, але й дискредитація цілого руху в очах місцевого населення. Вперше наводяться кількісні показники агентурно-інформативного апарату.

On the basis of unknown and little-known documents, the article covers the combat activity of Ukrainian insurgents in the Carpathian region of the OUN (1945 – 1954). Sovietization in the Drohobych region was carried out at an accelerated rate by the command and administrative methods traditionally used for Stalin totalitarianism, completely ignoring the socio-economic, spiritual and cultural features of the region. Of course, this situation caused popular resistance. In the struggle against the establishment of the Stalinist regime, representatives of all walks of life participated. It was revealed that in addition to the UPA units, armed operations in the Carpathian region were carried out by self-defense bush divisions (SQV), SB soldiers and gendarmerie, and security departments. Repeatedly they united for joint actions. Military tasks were also carried out by security departments, combat veterans of the SB, and administrative combat units. It is proved that, having suffered significant losses in 1945 – 1947, nationalists in the Carpathian region of the OUN continued to struggle actively. This became one of the effective means that prevented the rapid Sovietization of the Western Ukrainian region. Approximate estimates of the number of military actions carried out in the Carpathian region of the OUN are made. The main types and tasks of combat attacks are singled out. All armed actions of the underground in the Carpathian region of the OUN are divided into several groups: attacks on communication routes, armed actions directed against economic military, regime objects, measures aimed at the destruction of Soviet administrative structures, the elimination of workers of the party, repressive and punitive apparatus, agents, Activists and so on. ; На основі невідомих і маловідомих документів у статті висвітлюється бойова діяльність українських повстанців у Карпатському краї ОУН (1945 – 1954). Виявлено, що, крім відділів УПА, збройні дії у Карпатському краї проводили самооборонні кущові відділи (СКВ), боївки СБ і жандармерії, охоронні відділи, адміністративні боївки. Здійснено приблизні підрахунки чисельності проведених бойових акцій у Карпатському краї ОУН. Виокремлено основні види та завдання бойових нападів

Along with operations conducted by the military and extraordinary committee members aimed to do away with the OUN, the state punitive organs began the work of intelligence agents directed to create of an information agents apparatus, as well as to form special fighting groups. Special agents fulfilled also other functions, disrupting the unity of the nationalist organizations from inside was among them. It is noteworthy, that it was that method of fighting agents which was used most frequently.In order to increase ability to work the punitive organs conducted special training of intelligence agents, whose principal task was to supply qualified cadres. The Soviet repressive-punitive system used to enact various categories of agents depending on their functional duties (agent-fighter, external agent, internal agent, twin agent, agent-signaller, route agent, agent-propagandist, agent-raider, informer, agent «empowered to act for somebody», etc.Capable for work and valuable agents were acquired by means of secret capture of the OUN members during operations and local recruiting. Besides, agents were enlisted from-among members of former clandestine groups and orderlies of the OUN with legal residence, who worked at factories and other industrial establishments. The recruiting process took a long time and consisted of several stages. The strength of Soviet secret service was considerable. Against every OUN's unit (whether sectional, district, supra-district, regional, or areal) and every UPA department the intelligence cooked up charges, and later, after the necessary persons were liquidated, the cases were closed lest new or renewed units were found out for what reason new cases were opened (predominantly, under corresponding other titles). However, the expectations of the Soviet power for quick and complete destruction of the liberation movement failed. Therefore, agent work became distributed in all possible forms. As a rule, in the complex of anti-nationalistic operations to agent training the central place was dedicated. It is remarkable, that the aforementioned fighting means proved very – or even very much – effective. ; В статье на основе неизвестных и малоизвестных документов раскрывается один из методов борьбы советских репрессивно-карательных органов против украинского освободительного движения – использование агентурно-информационной сети. Установлены основные принципы привлечения включения в агентуры. Выявлено, что их главными задачами стали не только физическое уничтожение или захват подпольщиков и повстанцы, их линий связи, корреспонденции, укрытий, но и дискредитация целого движения в глазах местного населения. Впервые приводятся количественные показатели агентурно-информативного аппарата. ; У статті на основі невідомих і маловідомих документів розкривається один із методів боротьби радянських репресивно-каральних органів проти українського визвольного руху – використання агентурно-інформаційної мережі. Встановлені основні принципи залучення включення до агентури. Виявлено, що їхніми головними завданнями стали не лише фізичне знищення чи захоплення підпільників і повстанці, їхніх ліній зв'язку, кореспонденції, криївок, але й дискредитація цілого руху в очах місцевого населення. Вперше наводяться кількісні показники агентурно-інформативного апарату.

In the article, on the basis of unknown and little-known documentary materials, the question of the activities of the UPA (Ukrainian Insurgent Army) squads in Chernivtsi oblast (1944 – 1945) is clarified. 1944 witnessed the most OUN and UPA operations on the largest scale in Bukovyna against all divisions of the Soviet repressive bodies and the Red Army. It was just at that time that the Ukrainian insurgents attempted to apply offensive tactics against the Soviet repressive bodies. As is now found out, the insurgent squads increased in number, especially, during the time of crossing of the battle-front. It was the old and well trained military departments that became the basis for the formation and growth of the insurgent squads. ; В статье на основе неизвестных и малоизвестных документальных материалов раскрываются вопро­сы деятельности отделов УПА в Черновицкой области (1944 – 1945). В 1944 г. происходила самая мас­штабная война ОУН и УПА на Буковине против всех подразделений советских репрессивно-карательных органов и КА. Именно в это время повстанцы пытались применять наступательную тактику против большевиков. Выяснено, что отделы численно возросли, особенно во время перехода фронта. Основой для создания и роста отделов стали старые, хорошо вышколенные части. ; У статті на основі невідомих та маловідомих документальних матеріалів розкривається питання діяльності відділів УПА на Чернівеччині (1944 – 1945). У 1944 р. відбувалися наймасштабніші бойові дії ОУН і УПА на Буко­вині проти всіх підрозділів радянських репресивно-каральних органів і ЧА. Саме в цей час повстанці намагалися застосовувати наступальну тактику проти репресивно-каральних органів. З'ясовано, що відділи чисельно зросли особливо в час переходу фронту. Основою для творення та зросту відділів стали старі, добре вишколені частини.

On the basis of unknown and little-known documents, the article covers the combat activity of Ukrainian insurgents in the Carpathian region of the OUN (1945 – 1954). Sovietization in the Drohobych region was carried out at an accelerated rate by the command and administrative methods traditionally used for Stalin totalitarianism, completely ignoring the socio-economic, spiritual and cultural features of the region. Of course, this situation caused popular resistance. In the struggle against the establishment of the Stalinist regime, representatives of all walks of life participated. It was revealed that in addition to the UPA units, armed operations in the Carpathian region were carried out by self-defense bush divisions (SQV), SB soldiers and gendarmerie, and security departments. Repeatedly they united for joint actions. Military tasks were also carried out by security departments, combat veterans of the SB, and administrative combat units. It is proved that, having suffered significant losses in 1945 – 1947, nationalists in the Carpathian region of the OUN continued to struggle actively. This became one of the effective means that prevented the rapid Sovietization of the Western Ukrainian region. Approximate estimates of the number of military actions carried out in the Carpathian region of the OUN are made. The main types and tasks of combat attacks are singled out. All armed actions of the underground in the Carpathian region of the OUN are divided into several groups: attacks on communication routes, armed actions directed against economic military, regime objects, measures aimed at the destruction of Soviet administrative structures, the elimination of workers of the party, repressive and punitive apparatus, agents, Activists and so on. ; На основі невідомих і маловідомих документів у статті висвітлюється бойова діяльність українських повстанців у Карпатському краї ОУН (1945 – 1954). Виявлено, що, крім відділів УПА, збройні дії у Карпатському краї проводили самооборонні кущові відділи (СКВ), боївки СБ і жандармерії, охоронні відділи, адміністративні боївки. Здійснено приблизні підрахунки чисельності проведених бойових акцій у Карпатському краї ОУН. Виокремлено основні види та завдання бойових нападів

Summary. The purpose of the article is to publish and analyze the information about the extraordinary events and immoral manifestations in the parts of Lviv military district (November 1945) as a source to the history of studying of Sovietisation peculiarities of the Western Ukrainian region, and to a comprehensive study of the issue of the violation of socialist legitimacy in these areas. Research methodology – the principles of scientificity, objectivity, historicism, methods of external and internal criticism of sources. The scientific novelty is that it was the first time when the information about extraordinary events and immoral manifestations in the parts of Lviv Military District (November 1945) and its analysis is introduced in scientific circulation. Conclusions. The published information about extraordinary events and immoral manifestations in the parts of Lviv Military District (November 1945) (State Security Service of Ukraine, f. 71: the acts of transfer of archival documentary materials of the KGB in Lviv region to the archive (1939‒1991), des. 4, case 8, pp. 162‒165) is an important source as to the history of studying of the features of the Sovietisation of the Western Ukrainian region and to a comprehensive study of the violation of socialist legitimacy on the above mentioned territory. According to the information potential, the published document is quite large. It shows the variety of violations throughout November 1945 by servicemen of the parts of Lviv military district. The document shows that lack of discipline became one of the elements that gave rise to crime. It was created the situation of complete lawlessness, total violation in military units, which was done by both ordinary employees and the heads of departments. The majority of crimes were committed in a state of heavy alcohol intoxication. In particular, illegal detention and imprisonment, robberies, rapes, murders. An interesting fact is included in this document – on October 31, four soldiers of 112 Rifle Division in the village Konstantynivka, Sarny district of Rivne region were engaged in looting, and when local residents tried to detain them, they began to impersonate themselves as banderivtsi. ; Анотація. Мета статті – опублікувати і проаналізувати довідку про надзвичайні події та аморальні прояви у частинах Львівського воєнного округу (листопад 1945 р.) як джерело до історії вивчення особливостей радянізації західноукраїнського регіону, так і до комплексного вивчення питання порушення соціалістичної законності на вказаних теренах. Методологія дослідження – принципи науковості, об'єктивності, історизму, методи зовнішньої та внутрішньої критики джерел. Наукова новизна полягає у тому, що вперше вводиться до наукового обігу довідка про надзвичайні події та аморальні прояви у частинах Львівського воєнного округу (листопад 1945 р.) та здійснюється її аналіз. Висновки. Публікована нами довідка про надзвичайні події й аморальні прояви у частинах Львівського воєнного округу (листопад 1945 р.) (ГДА СБУ, ф. 71: акти передачі архівних документальних матеріалів УКДБ у Львівській області в архів (1939–1991 рр.), опис 4, справа 8, аркуш 162–165зв.) є важливим джерелом як до історії вивчення особливостей радянізації західноукраїнського регіону, так і до комплексного вивчення питання порушення соціалістичної законності на вказаних теренах. За інформаційним потенціалом публікований документ достатньо великий. Він показує різноманітні порушення упродовж листопада 1945 р. військовослужбовцями частин Львівського воєнного округу. З документа видно, що відсутність дисципліни стала одним із елементів, який породжував злочинність. У військових частинах витворилася ситуація повного беззаконня, тотальних порушень, які вчиняли як звичайні рядові працівники, так і керівники відділів. Більшість злочинів вчинялися у стані сильного алкогольного сп'яніння. Зокрема, незаконні затримання і ув'язнення, пограбування, зґвалтування, вбивства. До цього документа увійшов такий цікавий факт: 31 жовтня чотири військовослужбовці 112 стрілкової дивізії у с. Костянтинівка Сарненського району Рівненської області займалися мародерством, а коли місцеві мешканці намагалися затримати їх, вони почали видавати себе за бандерівців.

Summary. Museums, as a storage of memory and places of national consciousness shaping construct their exposition through narratives – a certain story about historical events. The purpose of the article is to analyze the practices of instrumentalization of historical knowledge about the World War ІІ and totalitarian repressions of the mid-twentieth century. The object of study is propaganda in museum activities in the USSR (on the example of the Memorial Complex "Ukrainian State Museum of the Great Patriotic War of 1941–1945"), as well as experience of presenting the main aspects of overcoming the repressive and totalitarian heritage of Lviv museums (The Museum of the Liberation Struggle of Ukraine, The National Museum-Memorial of Victims of the Occupation Regimes "The Prison on Łącki Street", The Museum complex "Territory of Terror"). The research methodology is based on Jan Assmann՚s theory of individual, communicative and cultural memory. The applied historical and cultural approach allows not to involve verification of historical events and facts in museum exhibitions but analyze museum activities as a historical and cultural phenomenon, its role in creating the latest politics of memory in Ukraine. The scientific novelty of the article lies in the critical analysis of previously unexplored aspects of the activities of museums as national cultural institutions with an educational mission. It was proved that the map of the collective memory of Ukrainians about the war and repressions of the middle of the twentieth century consists of often mutually exclusive narratives. The integration of Ukrainian cultural memory with European historical interpretations is slow and inconsistent. As a result of the study, conclusions were drawn. The long period of "compulsory oblivion" as well as the aggressive anti-Ukrainian policy of the memory of the Soviet Union caused hybrid historical narratives about the repressive policies of 1939–1953 in Ukrainian history. In the first decades of Ukraine՚s independence, the Soviet ideological burden was reflected in the activities of the Memorial Complex "National Museum of the History of the Great Patriotic War of 1941–1945" which peculiarities were the instrumentalization of the experience of war under the influence of current political events and timid attempts to anthropologize the war. Present-day The National Museum of History of Ukraine in the Second World War has undergone two narrative changes since its foundation in 1974 – the first, "fixing the Soviet narrative" in the mid-1990s, and the second, "Ukrainian-centric anthropologizing of the narrative" after 2015. The latest changes continue and are proof of the difficulty of changing the hitherto perceptions of war. The museums of the western part of Ukraine represented a different mnemonic narrative. The abandonment of imperial-Soviet models immediately after the proclamation of independence, the formation of the collective consciousness of Ukrainians as a counterweight to the Russian threat, consolidation around historical traumas and finding ways to overcome it was characteristic of three Lviv museums created at the beginning of the XXI century – The Museum of the Liberation Struggle of Ukraine, The National Museum-Memorial of Victims of the Occupation Regimes "The Prison on Łącki Street", The Museum complex "Territory of Terror". ; Анотація. Музеї як носії пам՚яті та місця формування національної свідомості конструюють свій переказ з допомогою наративів – певної розповіді-історії про минулі події. Метою статті є аналіз практик інструменталізації історичного знання про Другу світову війну та тоталітарні репресії середини ХХ ст. через пропагандивно-музейну діяльність в СРСР (на прикладі Меморіального комплексу «Український державний Музей історії Великої вітчизняної війни 1941–1945 рр.»), а також представлення головних аспектів подолання репресивно-тоталітарної спадщини львівськими музеями (Музей визвольної боротьби України, Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», музейний комплекс «Територія терору»). Методологічною основою дослідження стала теорія Яна Ассмана про індивідуальну, комунікативну та культурну пам՚ять. Застосований історико-культурний підхід передбачає не верифікацію історичних подій та фактів у музейних експозиціях, а дослідження музейно-виставкової діяльності як історичного і культурного феномена, його ролі у творенні новітніх політик пам՚яті в Україні. Наукова новизна статті полягає у критичному аналізі раніше не досліджених аспектів діяльності музеїв як національних інституцій культури із просвітницькою місією. Встановлено, що мапа колективної пам՚яті українців про війну та репресії середини ХХ ст. складається із часто несумісних наративів. Інтеграція української культурної пам՚яті з європейськими історичними інтерпретаціями відбувається у повільний й непослідовний спосіб. У результаті проведеного дослідження зроблено висновки. Багатолітній період «забуття з примусу», а також агресивна антиукраїнська політика пам՚яті Радянського Союзу залишили по собі гібридні історичні наративи про репресивну політику 1939–1953 рр. в українській історії. У перші десятиліття незалежності України радянська ідеологічна спадщина відображалася в діяльності Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої вітчизняної війни 1941–1945 рр.». її ознаками були інструменталізація досвіду війни під впливом актуальних політичних подій, несміливі спроби антропологізації війни. Сучасний «Національний музей історії України в Другій світовій війні» від часу утворення в 1974 р. і до сьогодні пройшов дві «наративні зміни» – першу «лагодження радянської розповіді» в половині 1990-х рр., і другу – «україноцентричної антропологізації наративу» після 2015 р. останні зміни надалі тривають і є доказом «важкості переосмислення дотихчасових уявлень про війну». Відмінний мнемонічний наратив представляли музеї західної частини України. Відмова від імперсько-радянських зразків одразу після проголошення незалежності, формування колективної свідомості українців як противаги російській загрозі, консолідація навколо історичних травм та пошуки шляхів її подолання були притаманні трьом львівським музеям, створеним на початку ХХІ ст.: Музею визвольної боротьби України, Національному музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», музейному комплексу «Територія терору».

Summary. The purpose of the article is to publish and analyze the information about the extraordinary events and immoral manifestations in the parts of Lviv military district (November 1945) as a source to the history of studying of Sovietisation peculiarities of the Western Ukrainian region, and to a comprehensive study of the issue of the violation of socialist legitimacy in these areas. Research methodology – the principles of scientificity, objectivity, historicism, methods of external and internal criticism of sources. The scientific novelty is that it was the first time when the information about extraordinary events and immoral manifestations in the parts of Lviv Military District (November 1945) and its analysis is introduced in scientific circulation. Conclusions. The published information about extraordinary events and immoral manifestations in the parts of Lviv Military District (November 1945) (State Security Service of Ukraine, f. 71: the acts of transfer of archival documentary materials of the KGB in Lviv region to the archive (1939‒1991), des. 4, case 8, pp. 162‒165) is an important source as to the history of studying of the features of the Sovietisation of the Western Ukrainian region and to a comprehensive study of the violation of socialist legitimacy on the above mentioned territory. According to the information potential, the published document is quite large. It shows the variety of violations throughout November 1945 by servicemen of the parts of Lviv military district. The document shows that lack of discipline became one of the elements that gave rise to crime. It was created the situation of complete lawlessness, total violation in military units, which was done by both ordinary employees and the heads of departments. The majority of crimes were committed in a state of heavy alcohol intoxication. In particular, illegal detention and imprisonment, robberies, rapes, murders. An interesting fact is included in this document – on October 31, four soldiers of 112 Rifle Division in the village Konstantynivka, Sarny district of Rivne region were engaged in looting, and when local residents tried to detain them, they began to impersonate themselves as banderivtsi. ; Анотація. Мета статті – опублікувати і проаналізувати довідку про надзвичайні події та аморальні прояви у частинах Львівського воєнного округу (листопад 1945 р.) як джерело до історії вивчення особливостей радянізації західноукраїнського регіону, так і до комплексного вивчення питання порушення соціалістичної законності на вказаних теренах. Методологія дослідження – принципи науковості, об'єктивності, історизму, методи зовнішньої та внутрішньої критики джерел. Наукова новизна полягає у тому, що вперше вводиться до наукового обігу довідка про надзвичайні події та аморальні прояви у частинах Львівського воєнного округу (листопад 1945 р.) та здійснюється її аналіз. Висновки. Публікована нами довідка про надзвичайні події й аморальні прояви у частинах Львівського воєнного округу (листопад 1945 р.) (ГДА СБУ, ф. 71: акти передачі архівних документальних матеріалів УКДБ у Львівській області в архів (1939–1991 рр.), опис 4, справа 8, аркуш 162–165зв.) є важливим джерелом як до історії вивчення особливостей радянізації західноукраїнського регіону, так і до комплексного вивчення питання порушення соціалістичної законності на вказаних теренах. За інформаційним потенціалом публікований документ достатньо великий. Він показує різноманітні порушення упродовж листопада 1945 р. військовослужбовцями частин Львівського воєнного округу. З документа видно, що відсутність дисципліни стала одним із елементів, який породжував злочинність. У військових частинах витворилася ситуація повного беззаконня, тотальних порушень, які вчиняли як звичайні рядові працівники, так і керівники відділів. Більшість злочинів вчинялися у стані сильного алкогольного сп'яніння. Зокрема, незаконні затримання і ув'язнення, пограбування, зґвалтування, вбивства. До цього документа увійшов такий цікавий факт: 31 жовтня чотири військовослужбовці 112 стрілкової дивізії у с. Костянтинівка Сарненського району Рівненської області займалися мародерством, а коли місцеві мешканці намагалися затримати їх, вони почали видавати себе за бандерівців.

Summary. The purpose of the study is to analyze the prosopographic and commemorative aspects of the activities of representatives of socio-humanitarian sciences of the western regions of Ukraine in the first decade after their accession to the Ukrainian SSR; to show the influence of the Communist Party on the reformatting of the works of former figures of the Shevchenko Scientific Society in Lviv, representatives of the Mykhailo Hrushevsky Scientific School, whose works were interpreted as "bourgeois-nationalist". The research methodology is based on the principles of historicism, systematics and objectivity with the involvement of special historical methods. The scientific novelty lies in the study of the peculiarities of scientific work and socio-political activity of famous representatives of socio-humanitarian sciences in the western regions of Ukraine, primarily in Lviv, in 1940–50՚s and shows the influence of ideological factors of the totalitarian era.Conclusions. It is claimed that the new Stalinist party administration sought to unify in the annexed western regions of the USSR not only the socio-economic but also the humanitarian sphere; tried to change the way of life of the scientific intelligentsia, involving it in Soviet forms of socio-political life (election campaigns, voluntary Saturday and Sunday work, parades and demonstrations, socialist competition, etc.), dominated by the Communist Party and "satellites" – the Komsomol and departmental labour unions. Officials of the ministries, the Academy of Sciences of the USSR, the Central Committee, regional committees and city committees of the CP(b)U systematically interfered in the scientific process of academic institutions and humanities departments of higher educational institutions, brutally involving scientists and teachers in the struggle against "bourgeois nationalism", whose works were constantly withdrawn from scientific circulation and fell into the special funds of scientific libraries. The history of Ukrainian statehood was increasingly interpreted by the authorities and their supporters as a process of strengthening the eternal friendship and brotherhood of the Ukrainian and Russian peoples, their struggle against foreign invaders. At the same time, the cult of the Russian language and literature was imposed, in general, the Russian/Soviet version of the historical process on the territory of Ukraine and other republics of the USSR, countries of "people՚s" democracy. As a result, not all scientists managed to avoid the webs of ideological and physical pressure from party officials and law enforcement agencies; some were forced to write works "to the drawer" hoping for better times. After the restoration of Ukraine՚s independence, many banned or looted works of contemporary humanities scholars were published or republished and such archeographic activity must be continued. ; Анотація. Мета дослідження – проаналізувати просопографічні та комомеративні аспекти діяльності представників соціогуманітарних наук західних областей України у перше десятиліття після їх приєднання до УРСР; показати вплив компартійної влади на переформатування творчості колишніх діячів Наукового товариства імені Шевченка у Львові, представників наукової школи Михайла Грушевського, доробок яких трактовано як «буржуазно-націоналістичний». Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності та об՚єктивності із залученням спеціально-історичних методів. Наукова новизна полягає у вивченні особливостей наукової праці та громадсько-політичної діяльності відомих представників соціогуманітарних наук західного регіону України, насамперед Львова, у 40–50-ті рр. ХХ ст., показу впливу на їхню творчість ідеологічних чинників тоталітарної доби. Висновки. Стверджено, що нова сталінська партійно-радянська адміністрація прагнула уніфікувати у приєднаних західних областях УРСР не лише соціально-економічну, але й гуманітарну сферу; намагалася змінити спосіб життя наукової інтелігенції, втягуючи її у радянські форми суспільно-політичного життя (виборчі кампанії, суботники і недільники, паради і демонстрації, соціалістичне змагання та ін.), де домінувала Компартія та її «сателіти» – комсомол і відомчі профспілки. Чиновники міністерств, Академії наук УРСР, ЦК, обкомів і міськкомів КП(б)У системно втручалися у науковий процес академічних установ і гуманітарних кафедр вищих навчальних закладів, брутально втягуючи науковців і викладачів у боротьбу з «буржуазним націоналізмом», представниками наукової школи М. Грушевського, твори яких постійно вилучалися з наукового обігу і потрапляли до спецфондів наукових бібліотек. Історія української державності все частіше трактувалася владою та її прихильниками як процес зміцнення віковічної дружби і братерства українського і російського народів, їхньої боротьби проти іноземних загарбників. При цьому нав՚язувався культ російської мови і літератури, загалом російська/радянська версія історичного процесу на території України та інших республік СРСР, країн «народної» демократії. Відтак не всім діячам науки вдавалося уникнути тенет ідеологічного і фізичного тиску компартійних чиновників і силових структур; дехто змушений був писати праці «до шухляди», сподіваючись на кращі часи. Після відновлення незалежності України чимало заборонених або сплюндрованих праць тогочасних науковців-гуманітаріїв видано або перевидано, і цю археографічну діяльність необхідно продовжувати.